19
жовт.

З ювілеєм!

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Поздоровлення
  • Переглядів: 8370
  • Друк

Ними пишається Військова академія(м.Одеса)22 жовтня 2012 р. відзначає свій славний ювілей Людмила Анатоліївна Снігур – професор, доктор психологічних наук кафедри гуманітарних та соціально-економічних дисциплін Військової академії (м. Одеса).

Вона є автором понад 120-х наукових праць, 2 підручників для курсантів, 2 монографій з теоретико-методологічних проблем психології. У вищій військовій школі молодий кандидат психологічних наук здобув своє визнання. Зараз Людмила Анатоліївна розвиває свій науковий, фундаментальний дослідницький напрямок – «Психологія громадянськості та патріотизму», удосконалює психологічні механізми і закономірності, які формують у військовослужбовців особливе ставлення до своєї Держави.

Цю ідею науковець намагається донести і розповсюдити серед однодумців. У своїй створеній науковій школі має послідовників – кандидатів психологічних наук та докторантів. Молоді офіцери Військової академії (м. Одеса) називають Людмилу Анатоліївну своїм Вчителем, - такої думки і старший лейтенант Ольга Богуш: «...Саме вона вплинула на моє фахове становлення...». Багато інших колег та співробітників вдячні їй за допомогу.

Ця невгамовна, приваблива, красива жінка береться за нові та складні проекти, робить почате якісно і до кінця. В її особистості поєднуються високий професіоналізм, ерудиція, організаторський талант, міцна ділова хватка і життєва мудрість. Наукова монографія Людмили Снігур знайшла визнання й високу оцінку серед наукової еліті.

Людмила Анатоліївна щира і щедра на ідеї, вона легко помічає потенціал своїх слухачів, активно сприяє їх розвитку, до кожного підходить з повагою і піклуванням, наставництвом. Вміє не лише співчувати, але і радіти досягненням інших, щедро віддає свої сили, фундаментальні знання, багатий фаховий досвід всім, хто хоче навчатись. Про неї з великою теплотою розповідають як про мудрого і вимогливого викладача, про чуйну, веселу, дотепну людину, з життєвим оптимізмом і незгасимою енергією. Вона самовіддано любить свою Батьківщину, рідних і близьких, уважна і турботлива до друзів. Недаремно Людмила Анатоліївна має нагороду «За сумлінну службу в Збройних Силах України». Напередодні ювілею Леонід Єршов зустрівся з Людмилою Анатоліївною і попросив її розповісти про себе.

Людмила Анатоліївна, будь ласка, розкажіть про своє життя, своїх наставників, перших кроках в педагогічній праці, в науці, громадській роботі.

На другому курсі педагогічного інституту я надрукувала свою першу публікацію в спеціалізованому журналі, я вирішила продовжити свої дослідження. Моїми першими наставниками і вчителями були: нині ректор ПНПУ академік Олексій Чебикін, саме він допоміг мені зрозуміти методологію психологічної науки. Я вдячна йому за це, а також іншим моїм педагогам - кандидатам психологічних наук Ірині Олексіївні Меліховій, Марії Трофімівні Дрігус та багатьом іншим. Теплих і лагідних слів заслуговують і співробітники Інституту психології Г.Костюка та Інституту проблем виховання. Першим місцем роботи було педагогічне училище в м.Одеса, яке тоді очолювала Євгенія Стоянова. В цій установі здійснився мій перший педагогічний досвід, там я відчула смак педагогічної роботи. Мені, як кажуть, таланило на Вчителів, не тільки в науці, але й в житті. Серед них був видатний науковець з світовим ім`ям Віра Котирло. На жаль, її вже немає з нами. Ця добра, розумна людина допомогла мені повірити в свої сили, прищепила відповідальне ставлення до наукових досліджень, обґрунтовано довела значимість вольового розвитку людини і громадянина, з цієї теми розпочалась моя «наукова розвідка».

Які стосунки і зв'язки Ви підтримуєте з іншими вищими навчальними закладами та регіонами країни? Чи є у Вас публікації за межами України і чи були Ви за кордоном?

Так, протягом багатьох років я є членом ради, де захищаються офіцери, та працівники ЗСУ Військової академії (м.Одеса). Її очолює професор, заслужений діяч науки і техніки Ольга Павлівна Саннікова.

Під моїм керівництвом захистив свою кандидатську дисертацію генерал-лейтенант Анатолій Троц, підполковник Андрій Дончак та інші, учні працюють не тільки у вищих навчальних закладах, також у інших установах міста Одеси.

На сьогоднішній день ми підтримуємо тісні зв`язки з різними регіонами та науковими школами України - Київським, Херсонський, Луганським, Харківським університетами, військовими вищими навчальними закладами України.

Так, зокрема, є публікації в Болгарії, Норвегії, Німеччині, Росії та в інших країнах. Мені випала честь представляти Одесу у складі делегації України у німецькому місті Кьольн на Конгресі організаційної та економічної психології. Взагалі, саме там я відчула, що іноземні науковці проявляють інтерес до нашої Держави і наших наукових надбань.

Вони з повагою відносяться до українських вчених, проявляють до нашої культури. Унікальність і неповторність нашої країни. Наші дослідження відрізняються на світовому рівні не тільки ретельною побудовою емпіричних експериментів, їх інтерпретацією, але й увагою до формування особистості.

Я бачу, що Ваші психологічні дослідження і особливе ставлення до Батьківщини є способом життя? Я гадаю,що це так важливо для курсантів, яких Ви навчаєте у Військовій академії, бо є така професія-Батьківщину захищати.

Чи є у Військовій академії обдаровані курсанти які в майбутньому можуть проявити себе у науці?

Дійсно, Ви інтуїтивно відчули мій лейтмотив життя. Він сформульований у концепції громадянськості на рівні фундаментального наукового дослідження. Я спробувала відтворити те, чому мене навчали мої батьки. Мати Любов Леонтіївна майже 25 років була проректором педагогічного інституту, вона досягла своєю наполегливою працею почесного звання кандидата філологічних наук. Батько Анатолій Володимирович, який зараз працює в Одеській Державній академії харчових технологій, також професором, доктором технічних наук. Ці рідні для мене люди завжди говорять мені, що в житті потрібно не вдавати щось із себе, а бути. Цього життєвого принципу я намагаюсь дотримуватись.

Перепрошую, але зараз я хочу Вас на мить зупинити і відповісти ще на одне запитання. Ось воно :«діти генералів обов'язково стають генералами?»

Усміхаючись Людмила Аналіївна спокійно продовжила свою відповідь.

Я згодна з вами частково. Важливим є добро привите у родині. Моя мати та батько навчили мене поважати надбання народу, які передаються із покоління в покоління, вони створили мені всі умови для того, щоб я гарно навчалась у школі, привчили наполегливо працювати над собою. Правда у тім, що дуже важливо формувати відповідний характер, який тобі пропонують в сім`ї. Генералом можна стати у любій сфері життя, для цього потрібно мати залізну волю і намагатись досягти певних результатів.

Розпочну свою відповідь з кінофільму «Офіцери», де головний герой цієї стрічки сказав красиво про Батьківщину. З часів Радянського Союзу це поняття суттєво змінилось. Мені як психологу хочеться допомогти нашій молоді опанувати всю повноту понять «Батьківщина, обов'язок, честь, патріотизм…»

Без сумніву у нашій академії є багато обдарованих курсантів, візьмемо хоча б старшокурсників Костенко і Шестакова. Ці курсанти з першого дня навчання вразили мене своєю широкою ерудицією, знанням історії і осмисленням її з точки зору психологічних знань. І це мене дуже тішить. Ми повинні завжди пам'ятати, що працюємо з майбутньою військовою елітою України. Курсанти порівняно зі студентами життєстійкі, організовані внутрішньо, фізично і морально розвинені. Я з великим задоволенням працюю у військовій сфері багато років. На мій погляд в ній найбільш якісно можливо прослідкувати роботу психологічної служби у вищому навчальному закладі. Крім того, сама організація навчання, інфраструктура військового містечка надає унікальні можливості підготовки спеціаліста. Свій колектив, у якому я працюю – поважаю і сприймаю як велику сім`ю. Хочу зразу відмітити самостійність, строгість і водночас людяність керівника кафедри гуманітарних та соціально-економічних наук полковника Едуарда Сарафанюка, який підтримує творчу атмосферу колективу. Це дуже важливо, що офіцери не тільки служать Батьківщині, але й займаються педагогічною і науковою діяльністю, для того щоб виховувати справжнього захисника Вітчизни.

Шановна Людмила Анатоліївна, щиро дякую за відверту розмову і хочу побажати Вам міцного здоров'я і злагоди у Вашій родині.

Командування Військової академії (м. Одеса), профсоюзний комітет, викладачі, офіцери, працівники ЗСУ вітають професора, доктора психологічних наук, професора кафедри гуманітарних та соціально-економічних наук військового вишу Людмилу Снігур з 30-річчям наукової діяльності і 50-річчям з дня народження!

001Автор матеріалу:
член союзу журналістів України
Леонід Єршов

Рейтинг
380 голосів