19
лист.

«Затяжний поцілунок»

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 7520
  • Друк

(193 стрибок курсанта Максима Неутолімова)Затяжний поцілунок

В числі перших, хто стрибнув у синьо-блакитне небо Тернівського полігону були: заступник начальника Військової академії (м.Одеса) полковник Юрій Клят і курсант першого курсу факультету аеромобільних військ та розвідки молодший сержант Максим Неутолімов. За плечима цих військовослужбовців найбільша кількість стрибків. Полковник Юрій  Клят взяв за основу психологічний військовий термін: «Командир – взірець для підлеглих». Право першим стрибнути серед курсантів  було надано молодшому сержанту Максиму Нутолімову.

Затяжний поцілунокПісля свого стрибка з парашутом з висоти 800 метрів цей кремезний юнак одразу відповідав на запитання усюдисущих  представників засобів інформації, які були акредитовані на парашутному полі. Кожний із них, хотів запитати майбутнього офіцера-десантника щось особливе. Максим перед об'єктивами відеокамер і фотоапаратів відчував себе спокійно - як і в небі, нібито давно звик до цього:

— Це мій 193 стрибок до бажаної мрії. До цього я йшов довго і важко, але цілеспрямовано. Спочатку була строкова служба у Збройних Сил України, потім 4 роки за контрактом у 25-й окремій Дніпропетровській повітрянодесантній бригаді. Спасибі капітану  Сергію Казиміру, який зміг мене переконати написати рапорт для вступу у Військову академію (м. Одеса), за його словами одеська військова школа одна із кращих. Після успішного складання вступних екзаменів на факультет аеромобільних військ та розвідки мене зарахували на перший курс, де  зараз я виконую обов'язки старшини роти. Що можу сказати про сьогоднішній стрибок? Для мене він вже не відрізняється від тих, що були попереду. Після таких стрибків завжди роблю висновки. Сьогодні наді мною був тільки парашут, видержка і приземлення. Це правило завжди вгамовує мій ризик. Затяжний поцілунокДесантник - це стан душі і тільки. З гордістю називаю десантників військовою елітою. Сьогодні мої однокурсники вперше у своєму житті відчують насолоду вільного падіння і у кожного із них буде море емоцій, які і залишаться на все життя, але після них настане той час, коли їм потрібно буде постійно удосконалювати свої навички - багато працювати над собою, добре вивчати матеріальну частину не тільки парашута, але й безліч інших елементів, які потім поєднуються, коли вони опиняться під гвинтом чи крилом різних літальних машин. Одними стрибками не можливо досягти успіху, потрібно добре знати те, чому навчають наставники, бути в постійному пошуку і всебічно розвинутою людиною. Для цього ми навчаємося  у військовому вчальному закладі.

Затяжний поцілунокПам'ятаю один із своїх стрибків ще до служби в армії. Тоді я захоплювався парашутним спортом  і навчався у аероклубі. Після відповідної підготовки ми частенько приймали участь у різноманітних показових виступах. Одного разу, перед початком  спортивних змагань, знайома спортсменка попросила скористатись моїм парашутом, посилаючись на те, що не встигла підготовити свій. Зразу зауважу, що команда своє завдання виконала на «відмінно», але через деякий час виникла необхідність стрибати ще. Продемонструвати один із складних елемент з фігурного приземлення, керівник змагань запропонував мені, так як, на його думку, у мене це краще виходило. Скажу відверто - мені  дуже не хотілось відмовлятись від цього, але ще більше розповідати  йому, що мій парашут вже використаний. Вихід з цієї ситуації був один, взяти перший який попадеться мені на очі парашут і виконати заявлену вправу. Після стрибка вже через хвилину я відчув  щось не добре, потрібно було швидко реагувати і  приймати відповідне рішення. Інстинкт самозбереження підказав мені, що потрібно робити в такій нештатній ситуації. Я спокійно відокремив основний парашут і за лічені секунди скористався запасним. Після цього невдалого стрибка очікував почути не добрі висловлювання збоку керівництва аероклубу,  але все обійшлось без зайвих емоцій. Висновок зробив пізніше: «Ось так мій, на перший погляд, необдуманий вчинок міг би коштувати мені життя». Завершення цієї історії така, після змагань дівчина вибачилась, а на рахунок компенсації я одержав «затяжний поцілунок».

Автор матеріалу:
член союзу журалістів України
Леонід Єршов
Рейтинг
229 голосів