02
квіт.

Курсанти прийняли активну участь у презентації книги відомого одеського письменника Миколи Кучері

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 6477
  • Друк

Курсанти прийняли активну участь у презентації книги У 59-му Будинку офіцерів Одеського гарнізону відбулась презентація книги «Подвиги героїв - вустами нащадків» відомого одеського письменника Миколи Кучері. Цей захід був організований за сприяння регіональної організації Національної спілки журналістів України. Автор книги запросив на спільне обговорення творчу інтелігенцію міста, ветеранів Збройних Сил і Афганістану генерал-лейтенантів: Михайла Бондаренка, Олега Бажору, полковників: Івана Новожилова, Костянтина Грінченка, Валерія Сергачова, Леоніда Гладченка, меценатів: Володимира Новікова, Ярослава Максимовича і курсантів Військової академії, які висловились стосовно нового видання.

Нова книга із серії «Щоб ми пам'ятали» була надрукована у поліграфічному центрі «Барва» міста-героя Одеси і приурочена 25-річниці військово-політичній спеціальній операції Радянського Союзу в Афганістані (1979-1989 рр.).

Перед початком цього зібрання організатори запропонували переглянути короткометражний документальний кінофільм «Афганістан у серці кожного». Ведучий, голова правління Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України Юрій Работін, представив заслуженого працівника культури України, члена Національної спілки журналістів України Миколу Івановича Кучерю, який продекламував свої нові вірші. Голова Малиновської районної організації ветеранів Афганістану вручив полковнику запасу Миколі Івановичу Кучері ювілейну медаль з нагоди 25-річчя виводу Радянських військ з Афганістану.

Професійний у минулому військовий, написав раніше чимало поетичних збірників і книг: «Акорд», «Тепло серця», «Одкровення», «За покликом серця», «Стогін кулі, як обірваної струни», які пройняті духом патріотизму, любов'ю до всього світлого, чистого, справедливого, романтизмом характеру. Службову діяльність Микола Кучеря розпочав у період війни в Афганістані (1986-1988 рр.). Саме він підтримував морально-психологічний стан особового складу, організовував роботу у військах 40-ї армії, зустрічав і супроводжував радянських артистів, діячів культури і мистецтва, організовував дозвілля солдат і офіцерів у важких умовах війни. При виконанні бойового завдання, виявлену при цьому мужність і сміливість, Микола Кучеря був нагороджений орденом «Червона Зірка».

Сьогодні він вже не виконує ті визначені статутами і наказами обов'язки, але він бачить своїм першочерговим завданням зберегти правду і залишити її в пам'яті нащадків, показати своїм співвітчизникам і сьогоднішньому поколінню найвищий дух, героїзм і солдатське братерство наших воїнів у період Великої Вітчизняної війни і військових подій в Афганістані. Головне, що йому вдалось відобразити у своїй книзі, це своє ставлення до тих подій. Перебування в Афганістані не озлобило душу Миколи Кучері і його товаришів, які відверто висловлюються на сторінках його книги.

Курсанти прийняли активну участь у презентації книги Присутні вшанували пам'ять загиблих у тій незрозумілій для багатьох війні, хвилиною мовчання.

Юрій Работін прокоментував перші рядки надруковані автором книги: «Стогін кулі, як обірваної струни» - це розповідь очевидців про події на ту, майже десятирічну війну, названою в народі «афганської». В ній розповідається про подвиги сміливих людей: генералів і офіцерів, рядових і старшин, журналістів, лікарів і т.п. Вони і склали творчий і бойовий взвод солдатів - ветеранів «афганської» війни.

Слово для виступу ведучий надає Миколі Кучері, який сказав: «Роки не стерли гостроту спогадів. Досі мені виразно бачиться ця далека країна, чуються розриви снарядів і мін, тріщать автоматні черги, крики і стогони, кров, мертві тіла. «Афганська війна» не мала ніяких аналогій, там не було ніяких фронтів і чітких районів бойових дій. Її полум’я могло спалахнути у будь-якому куточку Афганістану і розгорітися у вогневу бурю, а потім раптово згаснути, потім перейти в інший регіон країни (у гори чи долини). Тому у нас, радянських військових, не було звичайного для бойових дій розподілу на бойові і допоміжні частини. Вогняна круговерть миттєво затягувала всіх - від мотострільців, десантників до інтендантів. У моїй новій книзі викладені висловлювання про героїв Великої Вітчизняної війни, спогади «афганців», короткі думки і міркування нашої молоді.

Полковник запасу Микола Кучеря із великим захопленням розповів учасникам презентації про свої зустрічі з представниками Радянської естради, які у той час приїжджали зі своїми концертами до Афганістану. Він, як представник політвідділу 40-ї армії, зустрічав і супроводжував їх. Ось, що розповідав Йосип Кобзон: « … незважаючи на великий проміжок часу все яскраво, наче це було вчора... Бував я в Афганістані неодноразово та після кожної поїздки говорив собі: востаннє!.. Але минав час і я твердо був переконаний, що потрібно знову повернутися до цих опалених війною хлопців...!».

Микола Кучеря про Кобзона згадує: «Воїни «афганці» його любили, цінували і нескінченно були вдячні за його великий талант, самовіддану працю і відвертий характер. Він був і залишається «генералом» для всієї нашої артистичної «братії», для нас «афганців» - духовним апостолом. Згідно з планом, затвердженим ЦБРА, в Афганістан прибула концертна група для організації дозвілля особового складу 40-ї армії. Я зустрічав артистів біля трапу літака. Після того, як я представився та пояснив, що буду супроводжувати їх, до мене підійшов Лев Лещенко і сказав: «Ну, старий, будемо працювати!» Хоча на обличчі в нього була видна втома і деяка напруга. І це було природно. Адже перше, що побачили артисти - це розбиті вертольоти, зруйнований вщент кишлак і інші сліди війни і все це не могло не позначитися на настрої артистів.

«Ну, гаразд, мужики, з чого почнемо?» - це були перші слова Володимира Вінокура, коли він зійшов з трапу літака на афганську землю. Повертаючись додому, залишив мені фото на якому він «по-афганські» був одягнений в нашу радянську уніформу з написом «Коля, час до Одеси!».

Курсанти прийняли активну участь у презентації книги І Нані Брегвадзе в солдатських клубах виконувала з гідністю поставлене завдання... Ми проводжали її на мирну землю трохи зі смутком! Після другого виступу в Кабульському будинку офіцерів Нані Григорівна запитала мене: «Коля, скажіть... чому, або мені здалося, мене приймали з прохолодою?!..» А приймали її добре. Глядачі довго аплодували їй стоячи наприкінці концерту!

Олександра Розембаума я супроводжував під час його гастролей і він єдиний з артистів, який прилетів до Афганістану та не побоявся і попросив зупинитися в Кандагарі і подивитися розбиту техніку (де було категорично заборонено зупинятися)... В «Афгані» його прозвали - «Військовий бард - лікар»! Перебуваючи в Шиндантському гарнізоні він написав пісню «Чорний тюльпан», яка розлетілася серед воїнів - «афганців» буквально в лічені дні.

Після обговорення книги «Подвиги героїв - вустами нащадків» курсант 2-го курсу підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення Костянтин Мельник подякував автору за плідно проведений час і запевнив присутніх, що майбутні офіцери завжди пам’ятатимуть про тих, хто проявив мужність і героїзм в тій війні. Курсанти схиляють голову перед пам’яттю загиблих у Афганській війні, а тим, хто залишився, бажають міцного здоров'я і терпіння у нелегкому сьогоденному житті.

Артисти-афганці з міста-героя Одеси, які у свій час також виступали у Афганістані перед солдатами і офіцерами, пригадали свою юність опалену війною і подарували присутнім свою концертну програму. На згадку про зустріч автор книги Микола Іванович Кучеря залишив курсантам автограф із побажаннями успіхів у професії захисту Батьківщини.

Леонід Єршов

Рейтинг
39 голосів