02
трав.

Артилерійська династія курсанта Сергія Кондрачукова

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 6386
  • Друк
001«Які офіцери, така і армія»
 Відомий військовий  діяч
М.І. Драгомиров

Напередодні свята Дня Перемоги та 70-річчя визволення України від німецько-фашистських загарбників ми поспілкувались з курсантом п’ятого курсу який навчається за спеціальністю "Експлуатація та ремонт артилерійського озброєння" Сергієм Кондрачуковим, і торкнулись важливої  теми – Великої Вітчизняної війни і ставлення майбутніх офіцерів до старшого покоління, до тих, хто ціною свого життя захистив Батьківщину у 1941-1945 роках.

Сергій народився у старовинному місті Львові в сім’ї військовослужбовця. Після закінчення середньої загальноосвітньої школи №52 ім. М. Лобачевського з поглибленим вивченням математики і іноземної мови у 2009 році юнак вступив до військового вищого навчального закладу. Особистісне орієнтовне навчання допомогло йому визначитись у виборі майбутньої професії.

Непомітно промайнули роки навчання. Залишилось обмаль часу до очікуваних лейтенантських погонів. Вся увага і енергія курсанта Кондрачукова направлена  на захист дипломної роботи. Підготовка проходить у бібліотеці академії, спеціально обладнаних класах, навчально-лабораторному комплексі за участю досвідчених фахівців кафедри: полковника Станіслава Нікула, полковника запасу Олексія Малишкіна, підполковників Антона Гончарука, Олександра Бондаренка, полковника  у відставці, доктора технічних наук Бориса Дем’янчука. 002

Майбутній магістр продовжувач артилерійської династії, започаткованої дідусем, ветераном Збройних Сил, полковником у відставці Георгієм Олександровичем Кондрачуковим.

Батько Сергія, полковник запасу Ігор Георгійович Кондрачуков, випускник Хмельницького вищого артилерійського командного училища, перед вступом нащадка до вишу сказав: «Дивись синку, стати хорошим артилеристом не легко! Потрібно постійно  удосконалювати свої знання  і не зупинятись на досягнутому…». Щоб не осоромити свій рід, Сергій намагався вчитись тільки на «відмінно», на зайняттях багато уваги приділяв вивченню математики, топографії, тактики, вогневій підготовці, матеріальній частині озброєння, фізичній підготовці. Перебуваючи у відпустці, Сергію було про що поспілкуватись із двоюрідним дядьком В'ячеславом Георгійовичем і його сином Олександром, офіцерами-артилеристами, які у свій час закінчили Одеське вище артилерійське командне ордена Леніна училище ім. М.В.Фрунзе. Вони пригадували свою курсантську молодість, знайомих викладачів, які їх навчали, адже, частина їх знань і умінь, залишилась в кожному з них.

- Сергію, хочу нагадати Вам слова з поеми відомого поета Роберта Рождественського: «Люди! Покуда сердца стучатся,—помните! Какою ценой завоевано счастье,—пожалуйста, помните! Детям своим расскажите о них,чтоб запомнили! Детям детей расскажите о них,чтобы тоже запомнили!» - висловіть своє ставлення до цих слів?

- Скажу відверто, мої знання про Велику Вітчизняну війну поверхневі, рівно такі, як про це нас інформують книги, кінофільми, засоби  масової інформації. На жаль, дійсних учасників цих подій з кожним роком стає все менше і менше. Саме від них ми повинні дізнаватись про жахи минулої війни, але живу розмову зараз підмінив Інтернет, і в цьому вся проблема.  Інтерес до теми війни з кожним роком знижується з причини відсутності належного патріотичного виховання у родинах, школах. Поступово втрачаються такі поняття, як патріотизм, віра і гідність. На мій погляд, все залежить, перш за все, від людини, з яким діапазоном мислення і інтелектуальним багажем вона вступає у доросле життя. Звичайно, в першу чергу, все залежить від батьків, вчителів і викладачів, але, як би мине звинувачували всіх,  провина у кінцевому рахунку лягає лише на нас – сучасну молодь. Мені, напевно, у житті пощастило, що мій дідусь з раннього дитинства розповідав мені про своє військове життя. Я власні очі бачив труднощі офіцерської служби свого батька. Та ще, крім того, рідні пропонували мені цікаві і захоплюючі  книги про війну, армію, історію створення і розвитку вітчизняної артилерії, про світовий досвід застосування артсистем, про складні життєві шляхи відомих офіцерів-артилеристів та багато інших. Батько з дідусем завжди наводили мені приклади патріотизму і героїзму. Із книг та розповідей я дізнавався про ту страшну війну, про те, що в ті часи вона торкнулась кожної родини. Чотири болісні роки наші захисники наближали Перемогу. Всі загиблі на війні для мене є героями. Вічна їм пам'ять!

- Що Ви знаєте про випускників одеських училищ?

- Буду відвертим і спробую чесно відповісти про все що знаю. У Військовій академії, де я навчаюсь, існує змістовна музейна експозиція, саме там зібрана цікава інформація про одеські військові навчальні заклади. Про все це  нам розповідав полковник запасу, завідувач музеєм Валерій Семенович Крячун. Із його уст курсанти дізнаються про  мужність і відвагу колишніх вихованців. 

003004Я з великою гордістю всім розповідаю, що зі стін одеських училищ вийшло 98 Героїв Радянського Союзу, це такі відомі воєначальники, як двічі Герої адянського Союзу  Маршал Радянського Союзу К.Москаленко, генерал-армії І.Черняховський, генерал-полковник танкових військ В.Архипов та багато інших.

За героїзм і мужність, виявлені випускниками у роки Великої Вітчизняної війни, а також за успішну підготовку офіцерів у повоєнні роки, Бойові прапори училищ, на базі яких зароджувалась академія, прикрашають п’ять бойових нагород колишнього Радянського Союзу: орден Леніна, орден Бойового Червоного Прапора, орден Дружби народів, медаль «За оборону Одеси», сім нагород іноземних держав.

Користуючись нагодою, хочу звернутися до Вас із проханням розповісти на сторінках сайту Військової академії про випускника Одеського Сергієвського артилерійського юнкерського училища Івана Тімотієвича.

- Сергію, дякую Вам, за конструктивну і дорослу розмову. Стосовно висвітлення інформації про генерал-лейтенанта Івана Івановича Тімотієвича, хочу Вас запевнити, що цей історичний матеріал в період святкування Дня великої Перемоги обов’язково буде розміщено на сайті Військової академії.

Спілкувався із курсантом005
п’ятого курсу Сергієм Кондрачуковим
 Леонід Єршов
Рейтинг
38 голосів