06
черв.

Поздоровлення з Днем журналістики у Військовій академії (м. Одеса)

Автор Адміністратор
Адміністратор
Група підтримки сайту
Зараз не на сайті
в Новини
  • Переглядів: 6254
  • Друк

 З нагоди професійного свята - Дня журналістики ТВО начальника генерал-майор Олег Гуляк нагородив почесними грамотами працівників засобів масової інформації міста і своїх підлеглих співробітників - голову правління Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України Работіна Юрія Анатолійовича, редактора газети «Вечірня Одеса» Бурчо Ларису Григорівну, завідувача суспільно-політичним відділом газети «Вечірня Одеса» Дукова Дору Миколаївну, викладача кафедри тилового забезпечення, полковника запасу Василя Петровича Олло, працівника Збройних Сил України, полковника запасу Цапенка Олександра Васильовича за достовірне і прозоре висвітлення життєдіяльності Збройних Сил України і підняття іміджу Військової академії.

Работін Юрій Анатолійович

 Заслужений журналіст України, Работін Юрій Анатолійович є учасником бойових дій, військовий кореспондент, офіцер запасу. Побував у 130 країнах світу і в деяких «гарячих точках» Земної кулі. З 1996 року - голова правління Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України, повний кавалер міжнародних нагород - Собору слов`янських народів, «Слов`янська честь, доблесть, слава». Нагороджений Грамотою Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України.

Автор публіцистичної книги «Золоте кільце Перемоги». Крім своїх спогадів, цікавих зустрічей власних досліджень, окремих епізодів Великої Вітчизняною війни, журналіст розповів про бункер Гітлера під Вінницею, про подвиги наших розвідників у поєдинку з ворогом. У книзі зібрані записи, спогади безпосередніх учасників війни.

Работін Юрій Анатолійович тісно співпрацює з керівництвом Військової академії (м. Одеса). За вдяки його великій підтримці на території військового вишу започатковано сквер «Курсантської доблесті і звитяги», крім того, він разом із представниками Благодійного фонду ім. О.С.Стурдзи – меценатом Володимиром Федоровичем Новіковим, встановив у місті-герої Одесі протягом останніх років біля п’ятнадцяти меморіальних дошок Героям Радянського Союзу і відомим мешканцям Південної Пальміри.

Бурчо Лариса Григорівна

 Лариса Григорівна Бурчо - редактор газети «Вечірня Одеса», свято шанує пам'ять першого редактора газети Бориса Федоровича Дерев’янко, загиблого 11 серпня 1997 року від кулі найманого вбивці, і продовжує його традиції, вміло та об'єктивно підходить до висвітлення всіх подій і проблем, які відбуваються у нашому місті, розумно і виважено підходить до іншої точки зору, надає можливість висловлювати на сторінках газети не тільки людям різних переконань і політичних орієнтацій, але й військовослужбовцям які проходять службу у Одеському гарнізоні. Особливо тепле відношення відчувають курсанти Військової академії (м. Одеса), яку вони з великим інтересом читають.

Дукова Дора Миколаївна

 Завідувача суспільно-політичним відділом газети «Вечірня Одеса» Дора Дукова за активну громадську діяльність, вагомий особистий внесок до об'єктивного висвітлення на сторінках газети «Вечірня Одеса» вагомих і важливих подій в житті міста-героя журналіст Дукова Дора Миколаївна нагороджена Почесною відзнакою Одеського міського голови "За заслуги перед містом", а також у номінації «Золоте перо Одеси» Міжнародною нагородою від благодійного фонду ім. О.С.Стурдзи «Бути, а не казатися». Дора Миколаївна - одна із засновників нагороди газети «Вечірня Одеса», «Люди діла». Як стало нам відомо, що 5 червня 2014 року вийшов 10-ти тисячний ювілейний номер газети «Вечірня Одеса».

За останній період у газеті «Вечірня Одеса» було опубліковано понад тридцяти цікавих і пізнавальних матеріалів, які розповідають про життя вихованців Військової академії (м.Одеса) - майбутніх захисників Вітчизни.

Олло Василь Петрович

 Знайомтесь, працівник Збройних Сил України, педагог вищої категорії, викладач кафедри тилового забезпечення, учасник «афганської» війни, полковник запасу Василь Петрович Олло. Високопрофесійний, виключно дисциплінований, вимогливий до себе фахівець, який викладає предмет «Військовий тил і військове господарство», курсантам факультету підготовки спеціалістів матеріально-технічного забезпечення, які навчаються за спеціальностями: речового, продовольчого, ракетним паливом, паливно-мастильними матеріалами.

На своїх заняттях викладач високоефективно формує та підтримує належний освітній рівень, використовуючи при цьому оригінальні методики та власні розробки, які базуються на великому досвіді. Він вирізняється скромністю, надвисокою працездатністю, вмінню критично оцінювати результати власної роботи. Має високорозвинене наукове мислення, підтримує міцні зв’язки з провідними навчальними закладами міста Одеси. Стиль роботи системно-діловий, результативно-наполегливий.

Після святкових урочистостей відбулось спілкування.

Авт. - Шановний Василю Петровичу, на лацкані Вашого військового кітеля - знак Національної спілки журналістів України, це відразу привертає увагу і напрошується просте запитання, будьте ласкаві, як ви стали журналістом? Розкажіть про свій шлях до журналістики!

В.О.- До Національної спілки журналістів України вступив за рекомендацією голови Регіональної Одеської спілки - Юрія Работіна. Саме він фахово розгледів і оцінив мої «Афганські спогади», із якими я зараз працюю і намагаюсь у найближчий час віддати до друку.

Свої перші журналістські кроки розпочав ще з юнацьких років, а у Афганістані відчув серйозну потребу це продовжити, записував все від серця, що бачив, що коїлось навкруги. Нехай вибачать мої колеги – журналісти за таку відвертість, хоча тоді мені було лише 25 років і у силу свого віку я не міг давати об’єктивних оцінок всьому тому, що відбувалось навкруги, але перш за все я був офіцером, і присягав на вірність своєї Батьківщині, безумовно, як і всі, мав свою точку зору, з якою сьогодні окремі військовослужбовці можуть бути не згодними. Сьогодні, з висоти прожитого життя, тих випробувань, які колись пережив, я маю моральне право висловлювати свою думку, своє бачення стосовно багатьох життєвих питань. Свою літературну майстерність постійно відшліфовую на шпальтах газет і журналів, автор тематичного сайту. Мені приємно бачити там публікації, які знаходять свого читача. З журналістської точки зору, я завжди розповідаю тільки правду, це для мене є принциповою позицією. Пам’ятаю одного військового кореспондента, який колись спілкувався зі мною на війні. Тоді мені було не зовсім зрозуміло, що після виходу публікацій я читав сухі інформаційні повідомлення про те, як наші солдати виконували свій інтернаціональний обов’язок у цій далекій мусульманській країні. При існуючій тоді цензурі журналісти заангажовано і стримано висвітлювали правдиву історію війни, усі матеріали того часу були схожими, як приклад – «після військових навчань командир роти одержав орден Червоної Зірки». Такі матеріали визивали у всіх непорозуміння і біль, хоча істина була відома, про що мали на увазі газетні працівники. Хочу зазначити, майже всі військовослужбовці чесно виконували свою чоловічу роботу, всі все розуміли, і тому на такі газетні «хитрощі» не звертали уваги. Пройшли роки, мислення у людей змінилось, рухнула не тільки країна, якій ми присягали на вірність, втрачено такі поняття, як гідність, патріотизм, але я з особливим душевним тремтінням беру в руки пожовтілу від часу газету «Фрунзовець», де опубліковано мою фотографію і під нею - невеличка текстівка, у якій є одна строка, що «без тилу немає перемоги». Це, на перший погляд, банальне висловлювання я пам’ятаю завжди і сьогодні намагаюсь всім курсантам доводити, що це саме так і є.

Цапенко Олександр Васильович

 Автор книги «Життя моє - армія» – працівник Збройних Сил України, полковник запасу Олександр Васильович Цапенко, який працює у одному з структурних підрозділів навчального відділу нашого вищого військового навчального закладу, недавно презентував свою нову книгу, яка тільки вийшла з друку. Користуючись нагодою, Олександр Цапенко поділився із своїм досвідом щодо написання книги. У свій час Олександр Васильович виконував інтернаціональний обов'язок у Демократичній Республіці Афганістан, саме там він став цікавитись журналістською діяльністю. У своєму афганському щоденнику він робив нотатки, які згодом втілив у написання своєї книги.

З Олександром Васильовичем спілкувались на дуже тонку і болючу тему.

Авт. – Нас цікавить вислів італійського письменника Курціо Малапарте, який в середині минулого століття сказав: «Для тих, що воював, війна не закінчується ніколи». Як Ви прокоментуєте ці слова?

О.Ц. – Сьогодні ці слова мають велике значення. Ще живі більшість з тих, для кого події тієї війни в Афганістані - їх сучасність, їх юність і зрілість. На відміну від Великої Вітчизняної війни, яка залишила кривавий слід в кожній сім'ї, війна в Афганістані багатьох не зачепила. Вона не стала загальним лихом всього народу, а лише для тих, хто брав в ній участь та членів їх родин. Для більшості ж «афганська» війна була і залишається далекою, чужою і невідомою. Дуже хочеться, щоб у наше буремне сьогодення стан суспільства був не такий, як тоді, а щоб події на сході України проходили крізь серця кожного українця, щоб біль народу відчувався кожним поколінням, бо саме ми, українці, відповідальні за життя і долю своєї держави, і тому не потрібно допускати помилок минулого. Недаремно журналістів називають четвертою владою. Тому саме зараз від пера журналістів залежить багато! Їм, як ніколи, потрібно уважно і виважено користуватись своїм словом, за яким дуже уважно стежать мешканці країни, за їх твердою життєвою позицією, яка надає впевненість, що наступить спокій, злагода і все буде добре.

У знак поваги до журналістської професії члени Національної спілки журналістів України посадили ялинку у сквері «Курсантської доблесті і звитяги» і сфотографувались на згадку.

Член Національної спілки
журналістів України
Леонід Єршов

Рейтинг
38 голосів